Історія написання «Енеїди» І. Котляревського.

Над «Енеїдою» І. Котляревський працював близько 30 років (з перервами). Три перші частини вийшли друком у 1798 р., четверта — в 1809 р., п’ята — в 1822 р.; повністю твір завершено в 1825-1826 рр., а видано в 1842 р. після смерті письменника.

1798 р. перше видання «Енеїди» з’явилося завдяки ініціативі конотопського поміщика Максима Пурпури. Вихід у світ «Енеїди» став епохальною подією в культурному житті України. Це була перша друкована українська книга, написана живою народною мовою, що своєю появою стверджувала початок етапу у розвитку нашої літератури.

Тема: змалювання життя українського суспільства к. ХVІІІ — поч. ХІХ ст., різних верств населення (під виглядом троянців, латинян та інших народів).

Ідея: висміювання українських панів і чиновників, козацьких старшин, їх паразитичного життя, обжерливості, пияцтва, нікчемних сварок; уславлення патріотизму, вірності обов’язку, мужності, товариської солідарності (Еней, троянці, Низ та Евріал).

Дорога ціна волі - це назавжди?

Усе існування людини грунтується на кількох загальних, первинних цінностях. І свобода є однією з таких цінностей.
У часи, описані М. Коцюбинським у повісті "Дорогою ціною",до кріпаків ставилися не як до людей, а як до товару. Важка праця і відсутність власного вибору, на мою думку, були не найстрашнішою річчю кріпацтва. Набагато гіршим було пригнічення людської гідності, поневолення духу. Я вважаю, що саме через це Остап і Соломія втекли.
Дорогою ціною дісталася воля нашим героям. Тікаючи, вони постійно стикаються з новими перепонами, смертельними небезпеками, але це не зупиняє їх. Бо свобода важить для них більше, ніж життя.
Здавалося б, часи кріпацтва вже давно минули, люди стали вільними. Але аж дивно, наскільки актуальний цей твір зараз, як багато людей сьогодні готові віддати власне здоров'я і навіть життя заради свободи. Події, що відбуваються впродовж останнього року в нашій державі, ще раз це підтверджують.
Дуже шкода, що людям знову і знову потрібно боротися за свободу. Хоч часи і змінилися, та в мене складається враження, що і в наш час звичайних людей просто не помічають чиновники.  А коли народ не витримує, починає діяти активно, їх придушують силою. І так в усьому світі! А як же тим матеря, що втратили синів? А як же тим дітям, що стали сиротами? Ми повинні пам'ятати людей, які впродовж багатьох століть гинуть за свободу і гідність, не впускати в свої душі дух покірності, не підкорюватися несправедливості та брехні.
Образи Остапа і Соломії не зникли, коли зникло кріпацтво. Проблема волі, свободи, людської гідності та боротьби за неї існує поза рамками часу та простору. Потрібно пам'ятати, якою дорогою ціною було сплоачено за волю...